За три роки окупації Криму ми вже звикли до репресій проти татар, а також проти проукраїнських активістів. Однак зовсім скоро російське правосуддя таки може нас здивувати і вперше засудити до реального строку кримського журналіста. Мова про оглядача Крим.Реалії Миколу Семену, який ще поки не за гратами, та від “самого гуманного на свете” сховатися вже не може.

У цій історії вбачаємо чітке дотримання найкращих традицій правосуддя від ФСБ: звинувачення фабрикуються, доповнюються жорсткими показами свідків на зарплаті (до речі, колишніх колег Семени). Додамо сюди ще немолодий вік і незадовільний стан здоров’я звинуваченого, і отримуємо класичну схему виснаження захисту і підсудного, громадськості, яка його підтримує, зведення справи до тотального абсурду і навмисне затягування процесу. У цьому випадку тривале утримання підозрюваного під вартою у незадовільних умовах зможе призвести до погіршення його морального і фізичного станів, і як наслідок — до щиросердечного зізнання в усіх гріхах, ним не скоєнних.

Тут треба розуміти, що яким би цікавим з точки зору психіатрії не було російське правосуддя, воно не може не відповідати не менш цікавому, та все ж законодавству РФ. Отже, яких би собак не вішали на Семену, якщо його захист зможе спростувати ці звунувачення, доведеться шукати нові. У мене немає сумнівів у тому, що процес триватиме рівно стільки, скільки буде потрібно, аби якесь із звинувачень стало неспростовним.

Так само очевидно, навіщо це Росії. У ситуації невизнання світом анексії Криму, режим понад усе намагається легітимізувати свою загарбницьку політику. Справа Семени з обвинувачувальним вироком, а в ідеалі — зізнанням у заклику до повалення конституційного режиму і територіальної цілісності РФ, — хороший інструмент. Тому у мене немає сумнівів, що і докази знайдуться врешті-решт, і процес триватиме якомога довше. Цікаво і те, що Семена на час відкриття справи проти нього не був жорстким противником окупації, різкі тексти не писав, власне тому і не тікав з Криму. У 2014 році він виявив бажання лишитися на півострові, при цьому маючи відкриті проукраїнські погляди. Як стверджують його адвокати та й сам Семена, такі переконання одночасно не є антиросійськими.

Багато міжнародних журналістських та правозахисних організацій, а також офіційних представників держав закликали Росію одуматися, у відповідь — тиша. Саме зараз Семені конче необхідно покинути територію півострова, аби відбути на лікування. Та російські прикордонники мають інструкцію Семену не випускати. Тож Крим, який за зізнанням самого журналіста, став для нього рідним, сьогодні є його в’язницею, яка потроху його вбиває.