Задаю таке питання, тому що референдум про вихід Сполученого Королівства з ЄС став прецедентом. Коли проти якоїсь ідеї в політиці розгорнута така кампанія, як це було з Брексіт, то, зазвичай ця ідея провалюється.

Брексіт, Британія, ЄС, вихід, політика, економіка, Begemot, Європа

Брексіт. Що ви знаєте про цей процес? А головне – звідки?

BBC, “Times”, “The Guardian”, Daily Telegraph” та інші найбільші ЗМІ Британії в один голос розказували про жахи, що очікують країну в разі її виходу з Євросоюзу. І, здавалося б, інформаційне поле повністю захоплено прихильниками “Remain”

Але на цей раз сталося диво. Брексіт «вистрілив». І вистрілив настільки гучно, що заглушив істерію у ЗМІ та Брюселі. І саме тому це стало такою подією, а не тому, що одна з найбільших економік світу покидає ЄС (я все ще впевнений що Британія залишиться і в спільному ринку, і в митному союзі, прим. ред.).

З чого ж весь цей процес почався? З того, що всі зараз би назвали «правим популізмом», чи як там зараз модно казати в мейнстрімних ЗМІ. Під час передвиборної кампанії 2015 року, Прем’єр-міністр Девід Кемерон заявив, що в разі перемоги «торі» на виборах, він ініціює референдум щодо виходу Британії зі складу Європейського Союзу.

Тоді лейбористи, згідно опитуванням, лідирували у передвиборній гонці, отже це, як на мене, було радше спробою набрати побільше голосів, ніж реальною обіцянкою.

Але, несподівано, консерватори перемогли на виборах, і Кемерон мав виконувати свою обіцянку. Референдум було заплановано на «строк до кінця 2017 року» і все Королівство затримало подих в очікувані. Більш конкретна дата була названа вже в кінці лютого 2016, а саме 23 червня 2016. Почалася агітація та підготовка до референдуму.

Читайте також: новые тарифы на электроэнергию и «золотые» сигареты

Найбільшою рушійною силою «leave»-партії була UKIP (United Kingdom Independence Party), що сильно підняла свої рейтинги на хвилі незадоволеністю політикою ЄС щодо економічних регуляцій та біженців.

Її харизматичний лідер Найджел Фарейдж, що був відомий своїми ексцентричними виступами в Європарламенті, зміг залучити до лав прихильників виходу країни з Союзу політиків (наприклад, Бориса Джонсона, колишнього мера Лондона та нинішнього міністра зовнішніх справ ВБ) та декілька великих таблоїдів (наприклад, “The Sun”), чим забезпечив невелику, але дієву альтернативу на інформаційному полі Сполученого Королівства.

Не будемо вдаватися в подробиці всіх інформаційних баталій того часу, тому що текст, в такому випадку, розтягнеться на добрих сторінок 20 А4. Сказати варто лише головне – не дивлячись на спроби переконати населення в тому, що вихід з ЄС погрожує ледве не Геєною, більшість (а саме 52%, в основному з провінційної частини Англії та з Уельсу) проголосувала за вихід.

В перший же день сталося те, що пророчили експерти – відношення ціни фунта до долара впало до рівня 1985 року, а Лондонська біржа била тривогу. З єхидними посмішками, прихильники “remain” говорили «Ну шо, даскакалісь, лівдауни?», а Девід Кемерон заявив про складення повноважень прем’єр-міністра та свою відставку. Країна зі страхом чекала того що було далі.

Читайте також: В Украине началась нехватка воды

Проте, вже на наступному тижні все прийшло в норму, та навіть пішло вгору. Біржа росла небаченими темпами, фунт укріпився, а прогнози по зростанню британської економіки показували дуже оптимістичні цифри. Чи можна назвати це чудом? Аж ніяк.

Перспективи незалежності економіки від Брюселю для такого економічного монстра як Британія очікувано призвели до нового притоку інвестицій та зросту. Новий прем’єр, Тереза Мей, заявила про повне дотримання волі народу, оголошеної на референдумі.

Було засновано спеціальне міністерство для реалізації процедури Brexit, яке очолив Девід Девіс. А згаданий вище Найджел Фарейдж заявив про те, що покидає пост очільника UKIP в зв’язку з успіхом референдуму.

Почався процес виходу. Тоді, одразу після референдуму, більшість перспектив були досить туманними. «Що буде з єдиним європейським ринком?», «Що буде з Шенгенською зоною та кордонами між Ірландією та Британією? Між Францією та Британією?», «Що буде з британською міграційною політикою?» — всі ці питання навіть зараз хвилюють як жителів Сполученого Королівства, так і жителів інших європейських країн.

Тому що лише зараз, через майже рік після референдуму, прем’єр-міністр Тереза Мей передала лист з заявою про початок процедури Brexit очільнику Ради Європи Дональду Туску.

Поки що точно не зрозуміло що буде з Британією та Європою через два роки, в 2019, коли Британія остаточно вийде з ЄС. Та вже зараз зрозуміло, що Brexit став прецедентом та джерелом натхнення для одних, та найбільшим страхом для інших.

Подписывайтесь на наши каналы telegram в Тelegram и telegram в Youtube