Тема гострого дефіциту робочих спеціальностей в агросекторі України не сходить з вуст профільних експертів і роботодавців. Щороку ситуація погіршується через масовий виїзд працівників сільського господарства на заробітки за кордон. Найгострішою ця проблема стає напередодні сезонних робіт — посівної та збору врожаю.

сезонних, заробітки, за кордон, виїзд, аграрний сектор

Незважаючи на стрімку автоматизацію сільгоспвиробництва, яка дає змогу частково знизити залежність компаній від людського фактора, з проблемою браку робочих рук стикаються не тільки великі аграрні холдинги, але і фермерські господарства різного масштабу.

За різними даними, на заробітки в інші країни виїхали від 5 до 9 млн українців. Однак ця цифра, найімовірніше, далека від реальності, якщо врахувати потоки нелегальної міграції на час сезонних робіт. Тільки в сусідню Польщу офіційно виїхало приблизно 1 млн українців. Тому цифру можна сміливо збільшувати як мінімум удвічі.

Давайте розберемося, чи така вигідна українцям сільськогосподарська праця за кордоном, як її представляють? З якими ризиками і незручностями вони стикаються? З іншого боку, давайте проаналізуємо можливості, які відкриваються для роботи в українському агросекторі для тих, хто все-таки залишається тут, і має достатню кваліфікацію.

За основу для аналізу візьмемо найпопулярніший серед українців напрямок трудової міграції — Польщу. Там наших співвітчизників досить активно залучають до сезонних польових робіт. Почнемо з заробітної платні. Відразу скажу, що міфи про «золоті гори», які поширюють польські фермери в середовищі потенційно дешевої української робочої сили, є далекими від реальності. Наприклад, працюючи повний робочий день, тракторист в агросекторі Польщі за підсумками місяця отримає приблизно $700-800.

Але на аналогічну зарплату може претендувати і тракторист, що обробляє українські поля в сезон за тих же умов — повний робочий день без простоїв, спричинених ремонтом техніки. Таким чином, місячний дохід трактористів, які працюють у Польщі і Україні приблизно можна порівняти. Крім того, слід враховувати, що мова йде про сезонну зайнятість. Такі співробітники як у Польщі, так і в Україні найбільш потрібні в «найгарячішу» пору — посівна і прибирання. Обробляючи українські поля в «гарячий сезон», тракторист може претендувати на оклад у цей період у розмірі 30-40 тис. грн на місяць. У звичайний сезон зарплата українського тракториста в Україні становить від 7,5 до 15 тисяч. Якщо врахувати, що немає витрат на оренду житла і харчування — це помітно вигідніше від того, що може запропонувати українцям польський фермер.

А тепер давайте ще визначимо чистий прибуток. Після вирахування податків, тракторист, який працює на батьківщині, може розпоряджатися залишком грошей на свій розсуд. За кордоном дещо інша ситуація. Навряд чи приїжджий робочий захоче жити в бараку на 300 осіб і харчуватися низькоякісною їжею, яку пропонують там же. Отже, за оренду більш-менш прийнятного житла і нормальне харчування доведеться платити пристойні гроші. Таким чином, український тракторист, який залишився на батьківщині, все-таки перебуває в більш виграшній ситуації.

Інший приклад. За роботу на птахофабриках Польщі, яка включає обов’язки годувати і доглядати за птицею, платять, у перерахунку на нашу валюту, приблизно 17 тисяч гривень. Не забуваємо, що з цих грошей слід відняти вартість проживання і харчування. А середня заробітна плата для робочих спеціальностей на українських птахофабриках коливається від 9 до 15 тисяч гривень. Хто ж у виграші? Трудовий мігрант чи той, хто шукає можливості в Україні?

За догляд і збір плодоовочевої продукції в Польщі можна заробити приблизно 19 тис. грн. В Україні — 8 тисяч. Різниця, на перший погляд, істотна. Але знову ж таки, після вирахування грошей за житло та харчування, чистий прибуток гастарбайтера не на багато перевищує розмір заробітку працівника українського підприємства, який, до всього іншого, на відміну від першого, живе у своєму будинку або в наданому службовому житлі, в оточенні сім’ї та друзів.

Слід враховувати і той факт, що різке підвищення в агросекторі України попиту на робочі спеціальності автоматично відбилося і на ціні пропозицій. Лише за останній рік — з листопада 2017 по листопад 2018 року — середня зарплата по країні, за даними Держстату, зросла на 20-30%. В окремих галузях типу агросектора, що зазнають найбільшого кадрового голод, ця динаміка ще вища. До того ж, у пікові сезони польових робіт розмір заробітків збільшується, як правило, у 3-4 рази.

І ще один нюанс. Іноземні роботодавці зацікавлені наймати молодих, повних сил і здоров’я українців, які з огляду на свою енергію готові працювати практично цілодобово, а отримувати в рази менше, ніж місцеві працівники. Про соціальні гарантії або якийсь захист у разі виробничих травм взагалі не йдеться. Праця людей середнього і старшого віку цінується набагато нижче. В Україні навчені професійним досвідом фахівці сьогодні все-таки на вагу золота.

У моїй практиці нерідко трапляється так: відчувши на власному досвіді всі плюси і мінуси роботи в чужих полях, фахівці повертаються додому і роблять блискучу кар’єру. Вони задоволені життям і щасливі. А деякі відверто висловлюють жаль з приводу даремно витрачених на чужині років і втрачених можливостей у власній країні.

З огляду на це я переконана в тому, що одним з наріжних каменів кадрових проблем вітчизняної агроіндустрії є необізнаність людей про справжній стан справ у галузі, тенденції її стрімкого розвитку, постійний технологічний прогрес, який настільки швидкоплинний, що профільні виші і технікуми не встигають готувати фахівців запитаних спеціальностей.

Резюмуючи сказане вище, хочу ще раз розвіяти усталені стереотипи. Україна — велика аграрна країна. Її сільськогосподарський потенціал величезний. Великі аграрні компанії крокують в ногу з часом, переймаючи найсучасніші технології, беручи на озброєння новітню техніку, модернізуючи матеріально-технічну базу, вибудовуючи корпоративну культуру на основі кращих європейських практик управління персоналом, підвищення продуктивності праці, стимулювання співробітників до саморозвитку, творчого мислення, здатності приймати нестандартні рішення.

Переконана, що в майбутньому аграрний сектор ще більше прискорить темпи розвитку завдяки ефективній взаємодії з державними органами влади, і комплексним мудрим реформам, розрахованим на довгострокові економічні перспективи країни.

ИСТОЧНИК Ксенія ПРОЖОГІНА

Подписывайтесь на наши каналы telegram в Тelegram и telegram в Youtube