Я з повагою ставлюся до боротьби сексуальних меншин за свої права. Я не бачу нічого негативного в прайдах — хоча сам далекий від гей-культури. Для мене головне — толерантність суспільства, його готовність до поваги до особистості та її прав. Той, це ходить до церкви, має поважати того, хто ходить в мечеть.

поважати, толерантність, гей культура, суспільство, права, особистість, меншини, бородьба, огидний, цинізм

Віруюча людина повинна поважати агностика або атеїста. Представник сексуальної більшості має поважати представників меншості. Чоловік має поважати жінку. Колір шкіри, стать, національність, політичні переконання, сексуальна орієнтація, віра — не привід для конфронтації, а причина для радості. Радості людини, що народилася у настільки різноманітному світі. Світі, в якому один крок від життя до смерті і від любові до ненависті. Ось чому так важливо те, що переконує нас у важливості життя і любові. Ось чому так огидно те, що призводить до смерті і ненависті. Навіть коли це виправдовується інтересами держави, більшості, віри.

Але не менш огидний цинізм. Цинізм в якому ми живемо. А ще ми живемо у відсталому архаїчному суспільстві, яке тільки починає свою подорож в сучасність. І темпи його розвитку не змінять ніякі розпорядження, ніякі побажання наших друзів. Тільки відкритість і час.

Найпрудкіші з нас користуються цією архаїчністю, щоб заробляти гроші. Захист прав сексуальних меншин, боротьба «за здорову сім’ю» — для багатьох лише привід для заробітку. Як для багатьох така ж можливість заробити — боротьба з корупцією, створення за гранти десятків законопроектів, які ніхто ніколи не прочитає, не те що проголосує, та й моя власна професія. На цьому тлі губляться ті чесні щирі люди, які хочуть справжніх змін.

В українському суспільстві ці люди — безнадійні маргінали. Їм немає місця ані на трибунах, ані на парадах, ані на амвонах, ані на екранах. Це — місця для циніків, які вірять тільки в наживу.

Всі прекрасно засвоїли правила гри. Одні захищаються — інші нападають. Одні грають в захисників геїв, інші — в правих радикалів. Правоохоронці роз’єднують гравців, щоб не допустити провокацій. Влада все прекрасно розуміє, але повинна не допустити провокацій, щоб показати Заходу, яка вона цивілізована. І це ще добре — була б проросійська влада, розігрувала таку ж активність на захист «здорової сім’ї», щоб отримати гроші в Росії. Але зараз — інший тренд, інша гра. Ліберальні журналісти напишуть статті на підтримку прайду, щоб показати, які вони сучасні. «Захисники скреп» розкажуть, як вони захищають релігійні та сімейні цінності. І ті, і інші вчора могли бути просто комсомольськими активістами і захищати зовсім інше, але тоді за це краще платили.

Коли все закінчиться, хтось із організаторів прайду піде обговорювати з ким-небудь з «захисників здорової сім’ї», як боротися з корупцією — адже до наступного параду рік, а жити треба. Про хлопця-поліцейського, який може залишитися калікою в результаті їхньої гри або про покалічену масовку вони й не згадають — це просто обслуга тих, хто зрозумів, як треба жити. І це не образ. Я знаю цих людей, і багато хто з моїх читачів знає. Але ми так звикли жити в цьому цинізмі, так звикли обманювати самих себе і світ навкруги, що інакше вже не можемо.

ИСТОЧНИК Виталий Портников

Подписывайтесь на наши каналы telegram в Тelegram и telegram в Youtube