Це розповідь журналіста Андрія Васильева про його діалог з його співробітницею з НАСА італійкою Франческою. В цьому невеличкому тексті зібрана вся суть відношення західного світу до корупції та злочинності.


Франческа, чому ти не любиш «правильних людей»? (Так місцеві сицилійці називають співвітчизників, котрі у обхід держави займаються фінансовими і кримінальними оборудками, простіше кажучи, мафію).

Напарниця припинила колупатися у телефоні, відставила його у сторону і я зрозумів, що розмова буде серьозною.

— Джорджіо, з чого б ти раптом став цікавитись злочинцями? — красиво вигнувши чорну брову спитала напарниця.

— Ну, знаєш, ти сицилійка, а Сицилія, це…

— Апельсини!!! Аранчині!!! Піца! Етна! Вино! Сонце! Риба у решті решт! Тільки не мафія!!! Це найдурніший стереотип у іноземців. Сицилія – значить мафія. Bullshit!!! — закотила очі Франческа.

— А як мафія виглядає зсередини? Як до неї ставляться самі сицилійці?

— По різному. Освічені і порядні – негативно. Решта – сам бачиш. Зсередини на неї взагалі краще не дивитись. Ти пробував заглянути у бочку з лайном?

— Ну хіба так все погано? Ну я ж чув, що вони дбають за своїх, своїм допомагають…

— Джорджіо, дорогий — Франческа приклала пальці до висків — Мене зажди захищали брати. І ти. А не мафія. Боронь Боже від такої допомоги, де одна рука допомагає, а інша калічить. Причому калічить значно більше!

— Але твій батько…

— Так, мій батько звернувся до голови місцевих, коли приїхав. Він людина старого ґатунку, в нього не було ані долара у кишені і в нього була мама у інвалідному візку. Але незважаючи на те, що він давно віддав ті гроші, що позичив, він все рівно ходить у боржниках

— Тобто?

— «Джіованні, ти ж з наших, Джіовані, ми тобі допомогли, тепер допоможі ти нам, ми маємо разом вирішувати наші справи, ми маємо стояти за спинами один одного…» бла-бла-бла! Я, чесно, не знаю, усіх фінансових оборудків, котрі проходять через бізнес батька, і чесно кажучи, знати не хочу. Але з математикою в них тяжко, Джорджіо. В них чомусь завжди помилки на користь фірми!

Франческа роззлостилась так, що навіть не кидала в мене апельсинових шкірок. В мене на мить з’явилось відчуття, що вона запустить в мене цілим апельсином. Я нечасто бачив свою напарницю такою лютою.

— Але бізнес працює… — я спробував знайти плюси у цій ситуації.

— Він працює, та не в ту сторону, Джорджіо. Батько мене попросив раз підбити один звіт. Я ще звернула увагу на завищені ціни поставок, а потім різницю з тих цін у графі «сплата за консалтингові послуги». Консалтингові послуги у піцерії, Джорджіо! У піцерії!!! А фірма ця належить кому б ви думали? Сім’ї тих, з ким батько начебто розплатився багато років тому! Bullshit!!! — Франческа так розмахувала руками, що мені здавалось, вона ось ось злетить.

— А хабарі, Джорджіо?! Це ж треба додуматись, йти замовляти послугу чи поставку товару у фірмі «сім’ї», платити за це удвічі більше, а потім ще заносити «вдячність» місцевому босу!!! Де логика, Джорджіо?! Ніхто ж не вимагає, самі гроші несуть!
Коли у будь-якому іншому місці буде набагато дешевше! «Для своїх дорожче», чув колись таке?

— Я тоді сказала, що не хочу нічого спільного мати з таким «бізнесом». Пам’ятаю, що тоді ми дуже посварились. Батько кричав, що я маю бути вдячна цим… Еммм… «Правильним людям». А я їх на дух не переношу.

— І що, прямо ніякої користі з цієї організації? — моя щелепа відпадала все нижче і нижче

— «Користі»?! Джорджіо, в нас є знайомі, сім’я Грано. Батько, аби оплатити навчання сина, пішов до тих ублюдків. Вони йому дали грошей. А коли він одного разу не зміг вчасно виплатити частку, вони йому сину бейсбольними битками ноги переламали. Хто заважав тому дурному Грано взяти кредит у нормальному банку?! Хто?!
Мій батько досі відраховує суми на «розбудову громади».
Патріціо змушений вести деякі їхні справи. Добре, що Леона з Мауріціо не чіпають.

— Вони такі всесильні?

— Зграя завжди смілива, коли є вожак і їх багато. По одинці вони, як правило, рідкісні боягузи і покидьки! Одного разу, я була ще підлітком, до мене пробував підвалити синок одного з босів. Ну я і послала його під три чорти. Так цей прищавий вилупок мені і говорить: «Такі як ти, довго не живуть!» А я у відповідь: «Ти диви сам не здохни передчасно, придурок». Так цей тупак папіку своєму пожалівся. Уявляєш?! Скандал був на рівні сімейств! — я прямо уявив Франческу у цей момент – чесно, не заздрю тому, хто спробує стати в неї на дорозі.

— Словом, я зрозумів тебе, Чессіно. Мафія, це погано.

— Джорджіо. Я дуже рада, що ти зрозумів це, нарешті. Ти вже великий хлопчик, і знаєш, що шахрайство, здирництво, вбивства і ґвалтування, це злочин — саркастично відказала мені напарниця.

— А що вони зробили з країною моїх батьків?!

— Що?

— Сильвіо [Берлусконі], членоголовий покидьок, через медіа, забив усім голови лайном, і дорвався до влади. І що тепер? Цей виродок зґвалтував Італію, і тепер ми маємо зруйновану економіку, безробіття і корупцію на вищому рівні. Корупція, Джорджіо, це як рак у четвертій стадії. Нічого не допоможе! — Я мимоволі провів деякі паралелі і здригнувся.

— Ось що буває, коли людям замість реалій, у голову вкладають лайно і казки про те, що італійська економіка найкраща у світі! «Правильні люди». Bullshit!!!

***

Я сидів і мовчав. Двадцятип’ятирічна дівчина розуміла ситуацію з організованою злочинністю і корупцією краще, аніж деякі державні діячі.

Відтепер слово «мафія» стало носити для мене однозначно негативний відтінок. І навіть безобидна гра у «мафію», мені не здавалось такою веселою.

— ОК, Франческо, я не буду більше тролити тебе сицилійською мафією. Обіцяю!

Франческа підійшла до мене впритул, подивилась мені прямо в очі і зловісно прошепотіла:

— Ну-ну. Дивись мені. Бо будеш риб годувати у на дні Конектикуту — і заіржала вголос.

З почуттям гумору в моєї напарниці завжди були проблеми.

Подписывайтесь на наши каналы telegram в Тelegram и telegram в Youtube