Директорка Центру «Нова Європа» Альона Гетьманчук опублікувала уривок зі свого вступного есе до збірки есеїв українських інтелектуалів «Нова Європа», яку незабаром презентувавтиму на Форумі видавців у Львові.

презентувавтиму, Нова Європа, Львів, євробляхи, водії, курс

Завжди дивувалася метаморфозам українських водіїв, які переїжджали кордон України з будь-якою країною Євросоюзу, тією ж Польщею. Із відвертих порушників, які щойно на підвищених швидкостях здіймали куряву по прикордонних селах, супроводжуючи лайливим словом перехожих, що наважувались вийти на пішохідний перехід, вони миттєво перетворювалися на зразкових водіїв: швидкості чітко дотримуються, фари вмикають, ремені безпеки пристібають, зважають на сигнали світлофорів.

Магічний образ Європи з її порядком, законністю і культурою примушував українців ставати хоча б трішки європейцями – щойно вони потрапляли на території Євросоюзу. «У Європі так не прийнято», «Це ж вам не Україна», – пояснювали деякі з них на моє питання про магічну трансформацію. І виходили з європейського образу – щойно знову поверталися до України.

Понад те, в Україні тим часом з’явився новий, зворотний феномен: на автомобілях вже з європейськими номерами – польськими, литовськими тощо – відчути себе господарем українських доріг: порушувати так, наче востаннє за кермом. «Євробляхи», як називають таких водіїв у народі, – це, мабуть, перше слово в Україні з частинкою «євро», яке має більше негативну конотацію, ніж позитивну. До того все, що з «євро», мало винятково позитивний, зразковий характер – від євростандартів до євровікон.

Хтозна, можливо, водії «євроблях» насправді відображають трансформацію настроїв в Україні до європейського курсу як більш нюансованого та складного: не все, що містить чотири букви «євро», автоматично є благом. А «євромаркування» – це інколи просто маскування пострадянських практик. І заради справедливості треба зазначити, що дискредитацію всього, що з «євро», почали зовсім не «євробляхи». Її почали ті, які, позуючи на фоні прапорів Євросоюзу й повторюючи мантру про європейські реформи, далі продовжували старі схеми та практики, тим самим демонструючи: можна нічого не змінювати навіть із європейським «номером». Українські ж водії, які потрапляють на європейські шляхи, просто рухаються за правилами, а не чіпляють лейбли й не називають це «євроводінням» чи «євроїздою».

Насправді спосіб водіння в Україні – це не просто визнання (точніше, невизнання) правил і права та вияв поваги до них. Це різко дисонує якраз із визнанням правил Євросоюзу, щойно українці перетинають кордон, і водночас є свідченням нашого рівня європейськості з позицій рівня відповідальності, ставлення до людського життя. Тих речей, які традиційно відрізняли українців від європейців. На жаль, фривольне поводження на дорогах свідчить про те, що дуже багато українців продовжують безвідповідально ставитися не лише до життя інших, але й до свого життя. Так, наче людське життя не є найбільшою цінністю. Тепер – увага! – питання: чи може людина, яка безвідповідально ставиться до власного життя, відповідально ставитись до своїх обов’язків як громадянина, до своєї держави?

Подписывайтесь на наши каналы telegram в Тelegram и telegram в Youtube