Як я собі й гадав, одразу ж після оприлюднення отого першого рішення Міжнародного суду ООН у справі позову України проти Пахомії аудиторія розділилася приблизно, як на турецькому референдумі: на оптимістів та песимістів.

бегемот, begemot, begemotmedia, новости, суду ООН, Україна проти Росії, думка діда Панаса

Оптимісти радіють, що суд висунув вимоги до Роісі щодо її дій у Криму: Роіся має забезпечити кримським дітям можливість навчатися українською мовою та дозволити діяльність Меджлісу кримських татар, який вони оголосили терористичною організацією та закрили. Одразу ж скажу, що Роїся навряд чи кинеться оце усе виконувати. З батьками, які захочуть, аби їх діти навчалися українською, буде проведено «неофіційні роз’яснювальні заходи», після чого отой їх новий тітушок в ООН стисне плечима та скаже: «Ми з дорогою душею, але ж вони самі не хочуть»; Меджліс буде дозволений в оновленому складі і цей склад буде чомусь на сто відсотків повторювати склад керівництва «Міллі фірка» (як хтось не знає – це штучно створена партія з двох з половиною кримських татар, яка з’явилася в пику Меджлісу, аби волати «Путін – ввєді»).

Песимісти побиваються, що Роісю не визнали винною в фінансуванні тероризму. Знову ж таки: побиватися зарано, бо рішення це ПОПЕРЕДНЄ, що й було зазначено в документі – суду, бач, не вистачає доказів, наданих українською стороною. Це ми вже з вами проходили в різних виглядах, починаючи із сліпих та глухих спостерігачів ОБСЄ та закінчуючи європейськими цнотливими мадамочками обох статей, яким лячно назвати пахомський напад на Україну війною й вони використовують визначення «українська криза».

Тому нема сенсу ні радіти, ані сумувати. Все лише починається, а от єдиний РЕАЛЬНИЙ, дієвий висновок, якого було зроблено суддями – таки на нашу користь. А саме – це висновок про те, що Міжнародний суд ООН має право та юрисдикцію вести цей процес. Саме тут панове роїсяни сьогодні спіймали жирного облизня: вони ж бо намагалися довести, що «єто нє ваше дєло».

На дідову думку, процес триватиме років зо три, тож набирайтеся терпіння. Ці перегони – для стайєрів, не для спринтерів. І взагалі: чим далі наші хлопці просунуться у напрямку Донецька та Луганська, чим ближче ми підходитимемо до наших кордонів та чим сильнішою стане наша армія, погрожуючи бандитським угрупуванням «ввічливих котойобів» у Криму, тим прихильнішим до нас буде отой суд. З досвіду відомо, що вони полюбляють робити вигляд, що все, що тільки не робиться – все робиться за їх волею.

Тому, якщо ми з вами й насправді бажаємо, аби остаточний вирок був на нашу, українську користь – то найліпшим шляхом для досягнення цього буде допомога армії, себто волонтерство. Будемо ставити суддів перед фактами.

Отака ху*ня, малята.

ИСТОЧНИК 24tv

Подписывайтесь на наши каналы telegram в Тelegram и telegram в Youtube