Або про «українізацію» т.зв. «республік» ОРДЛО.
Думаю, усі бодай краєм вуха чули про т. зв. «Український народний трибунал», що розгорнув свою діяльність на території ОРДЛО та з Донецька займається «засудженням» українських політиків до віртуальних термінів ув’язнення за різноманітні «військові злочини».

Більшість українців сприймає все це як черговий курйоз з «того боку фронту», та не дуже вдалу пропагандистську кампанію, організовану з метою інформаційного впливу на «материкову Україну». Проте у всій цій історії є кілька моментів, на які чомусь ніхто не зважає.

По-перше, іменування цієї структури та вживання у назві прикметника «український». Це цікаво тим, що вперше на території невизнаних «республік» виникла офіційна структура із словом «український» у назві. Очевидно, це не могло відбутися без принципової згоди з боку «керівництва» квазі-держав. Отже, там відбувається якійсь ідейний зсув. Про «новоросії» потроху забувають. Тепер вони – «українці», та проголошують своє право судити когось від імені «українського народу». Очевидно, це може бути як визнання того, що ідеї «малоросій-новоросій» залишилися нецікавими для більшості громадян України, так і претензії на майбутню реінтеграцію, але, схоже, реінтеграції на правилах «республік» та їх московських «кураторів».

По-друге, це, мабуть, спроба вплинути на громадян України, просуваючи ідею, що «там теж українці», які засуджують лідерів нинішньої української держави, але не відмовляються від загальної ідентичності.

Цікавим є і перелік «обвинувачених». Після того як «трибунал» розібрався із керівниками України, там взялися за бізнесменів. Зокрема, на брифінгу у Донецьку було повідомлено про «вирок» для відомих бізнесменів – І. Коломойського («пожиттєве ув’язнення») та С. Тарути («10 років»). При чому, останньому інкримінують «перевищення службового повноваження» під час виконання обов’язків Голови Донецької ОДА, а також «створення незаконних збройних формувань».

Звісно, це все «цирк», але цирк із досить цікавими політичними наслідками всередині України. Згадаймо історію із «чеченським бойовиком» А. Яценюком, проти якого здійснювалося провадження на території Росії. Коли ця історія стала надбанням громадськості, то багато-хто казав, що для самого Арсенія Петровича це виявилося досить непоганим «інформаційним приводом». Але історія про «Яценюка-бойовика» була маячнею заздалегідь. У даному ж випадку все трохи цікавіше. Оголошення Коломойського і Тарути «злочинцями у ДНР» може бути непоганою основою для іміджевого проекту.

Правда, Коломойський особистих політичних амбіцій зараз не виголошує, а от Тарута – активно включається у політичне життя сучасної України з власною партією. Що може бути кращим у цій ситуації за «вирок у ДНР», який одразу знімає багато питань, та додає антиросійський та антисепаратистський елементи до іміджу нардепа. А це дуже непогано лягає на імідж «донецького але не проросійського політика». Тим більше цікаво, що, власне, більше жодного донецького бізнесмена або державного діяча «трибунал» не засуджував. Тобто, їх, очевидно, вважають в «ДНР» своїми.

Ми живемо у світі, де інформаційні фікції відіграють часто не меншу роль, аніж реальність. У тому числі і для політиків та політики. Поява «українських трибуналів» у «ДНР» свідчить про те, що Кремль – не стоїть на місці, а постійно видозмінює, адаптує свою стратегію до нових реалій. Там винаходять і «закривають» т. зв. «Новоросії», вигадують «нові народи», та потім знову їх «ліквідують». Тепер, очевидно, підходи змінилися. Україну не хочуть розчленувати на складові і поглинути фрагментами, а прагнуть зробити з Україну «велику ДНР», для чого вже починають ідейну підготовку. Так, можливо у дещо «цирковій» формі, але це виключно для того, аби привернути увагу та поширити певні важливі тези. Формуючи «списки ворогів» у Києві, невизнані республіки опосередковано починають впливати на українську політику.

ИСТОЧНИК Петро ОЛЕЩУК

Подписывайтесь на наши каналы telegram в Тelegram и telegram в Youtube