Судячи зі стриманої реакції Заходу на збройний агресивний напад російських військових на українські кораблі, ситуація там не зовсім однозначна. Можна цілком реально припустити, що українські судна, курс яким корегували представники СБУ(?), йшли курсом, який росіяни нині вважають власними територіальними водами.

вважають, судна, власними, українські, води, напад

Нині можна довго і безперспективно сперечатися чи праві були українські моряки, які попри ситуацію де-факто теж вважають Крим, як і прилеглі території, частиною України. А прибережну берегову лінію – українськими територіальними водами. І вперто продовжують йти спірним курсом, як це було неодноразово досі демонстровано. Врешті, це мало колись вилитися в конфлікт.

Якщо вже притримуватися усталеної поведінки не провокувати медведя й вирішувати суперечливі принципові питання із залученням західної дипломатії, тоді діяти так, як було в той день у Керченській протоці, абсолютно не бажано. Що це врешті дало? Загострення конфлікту до повномасштабної війни, до якої наша країна ще зовсім не готова.

Це навіть не розв’язало Петру Олексійовичу його проблему з оголошенням в Україні воєнного стану, користуючись сприятливою (а, може, й спланованою) нагодою, і відстрочення чергових виборів на невизначений час.

Президент Порошенко вирішив провести хитру гру й обманути раненого медведя. А підранка-медведя не можна обманути, його можна або добити, якщо це загрожує власному життю і для цього є сили й засоби, або уникнути будь-якого контакту.

У результаті створили проблему, підставили моряків і зараз усіма силами і всім миром будемо їх визволяти з російського полону.

Але наші внутрішні проблеми й вчинки абсолютно не виправдовують російські дії, котрі однозначно освячувалися й керувалися з Москви. Якої шкоди і кому могли завдати маленькі катери, озброєні кулеметом? Проводити проти них бойові дії з підключенням авіації, морським абордажем – все це, врешті, дало підстави в РБ ООН, як і одноголосно в ОБСЄ, засудити дії РФ.

Простий як дуля задум Кремля з гучною воєнною операцією став абсолютно зрозумілим уже ввечері того дня, коли всі ці бойові дії були дуже професійно зняті на плівку і поширені в соцмережах. Залякати всіх і заморозити дії, котрі можуть мати антиросійський підтекст!

Черговий показовий тур улюбленої російської гри на підвищення ставок проведено напередодні Синоду Константинопольського патріархату, котрий має вирішити долю української автокефальної церкви й надати Україні Томос. Щось підказує нам, що це головна причина загострення конфлікту до рівня прямого воєнного зіткнення.

Широкомасштабної війни Путін, очевидно, не почне. Але зробити суперзагрозливий вигляд, щоб залякати якомога більше геополітичних гравців, включно з Константинопольським Синодом і українськими державними й релігійними діячами, він здатен. Навіть здатен у процес залякування кинути кілька сотень чи може й тисяч власних і чужих громадян, яких він повсюдно називає братами.

Все це, звичайно, Путіну не допоможе. Але Україна дала підстави ускладнити собі ще раз життя, про що й свідчать фінансові ринки і падіння курсу гривні. Люди бояться Росії. І це небезпідставно. Але чому в черговий раз ми маємо боятися власного керівництва, котре задля розв’язання власних проблем, здатне кинути в горнило війни тисячі співвітчизників?

ИСТОЧНИК Віктор МОРОЗ

Подписывайтесь на наши каналы telegram в Тelegram и telegram в Youtube