У мене немає змоги залізти в голову Путінові або колективному Путінові – спільноті росіян при владі, пише у своєму блозі на «Новому часі» заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Георгій Тука. Проте «нові ідеї» Росії, озвучені в Гельсінкі, свідчать про те, що – добре це чи погано – Москва шукає шляхи виходу з Донбасу. Й один із них – проведення псевдореферендуму.

шляхи, Донбас, референдум, Росія, псевдореферендум, Крим, Путін

Я хотів би нагадати, що ніякі подбні заходи не передбачені цією Конституцією: хто, як і під яким соусом їх не проводив би – Україна ніколи не визнає результатів. Це стосується і так званого «референдуму» у Криму, який «ми провели», як сказав Путін.

Тобто з юридичної позиції – це повний нонсенс. І в світовій практиці мені не відомі випадки, коли такі заходи проводилися на окупованих територіях.

Що вибрали б люди, якби такий референдум все ж відбувся? Я тут суб’єктивний, оскільки частіше спілкуюся з тими, хто мешкає на окупованих територіях, хто займає або проукраїнську позицію, або прорадянську, з тими, для кого дійсно немає різниці між Росією та Україною. Так ось серед останніх найбільш популярною відповіддю на запитання, чи варто повернутися в СРСР, була б відповідь «так».

Що ж до контраверсійних питань, наприклад, а що б ви вибрали – Росію, Україну або «незалежність», то голоси розділилися б у різних пропорціях. Думка людей, які живуть на окупованих територіях, суттєво трансформувалася за роки війни.

По-перше, превалює думка про те, що «Росія нас зрадила». Як би не було гірко нам в Україні це усвідомлювати, але такі настрої існують.

Адже спочатку, коли певна категорія людей побачила, як хвацько відкусили Крим, вони вирішили, що Україна те ж само дозволить зробити і з Донбасом. І коли Росія не виявила належної ініціативи включити Донецьку та Луганську області до свого складу, люди сприйняли це як зраду.

Читайте також: Разочарование в «ДНР» нарастает все больше и больше

Є також досить велика кількість тих, хто зневірився. Тих, хто вірив у позитивні зміни, але вони так і не відбулися, а рівень життя стрімко почав погіршуватися. Не можу сказати, що всі ці люди готові завтра надіти вишиванку й заспівати гімн України, але вони явно хочуть спокою. І насамперед миру.

А по-друге, якщо раніше подібні розмови траплялися на кухні, то тепер усе частіше й частіше в публічних місцях – на ринках, зупинках. Багато що зводиться до однієї фрази – за України було краще.

Ситуація дуже складна, і я не став би її спрощувати – всі на Донбасі за Україну чи проти. Очевидно одне – стан людей пригнічений.

Подписывайтесь на наши каналы telegram в Тelegram и telegram в Youtube