Є речі, за які мені соромно. Воно зі сторони може вдатися і не таким вже кримінальним. Але… В кожного свій баг. Мені от пекуче неможливо визнавати, що мене, таку гарну і розумну, пошили в дурепи.

дурепи, визнавати, соромно, аферист, Сергей Сериков, Иван Сирко, Крим, гроші, Сєнцов

Сергей Сериков, он же Иван Сирко

Ще жахливіше, коли це відбулося публічно, і я ще й інших втягнула у лохотрон.

Тому навесні 2014 пост, з якого зроблено скріншот, просто зробила підзамочним.

З одного боку було пекуче соромно і незрозуміло, що з цим робити, а з іншого — життя в 14-15 роках крутило й било мною так, що та поїздка по окупованому Криму швидко здалася квіточками, що забулися у вирі вже не інформаційної, а окопної війни.

Отже:

З Сергієм Сєріковим, він же «Іван Сірко» ми познайомились, коли під егідою Спільно ТВ поїхали висвітлювати окупацію Криму разом з Оленою Мокренчук, Еммою Солдатовою, та самооборонівцями, один з яких, Yarik Vadym Veidi, в майбутньому став пресофіцером 93-ї OMБр. А тоді, в Криму, ми прославились разом, в ролику про фашистів-журналістів «Сука Лєнін в Саках», який зробив про нас «Рускій Блок» Севастополя.

Опинившись в Криму, швидко зрозуміла, що рухатися там громадським транспортом і натовпом — небезпечно і неефективно. Ми з Оленою Мокренчук і Еммою Солдатовою вирішили розділити команди. Я викинула в фб об’яву — «Шукаємо в Криму водія з машиною за бензин, їжу, та плюси в карму». На це зреагував Сергій. Зїздив з нами з Симферополя в Керч, потм зник, «по родинних справах» залишивши нам машину, а коли ми, через ролик, який йшов по Кримському ТВ та вірусно розповсюджувався в інтернеті, вже не могли вийти на вулицю, повернувся і забрав машину з собою.

Коли за пару тижнів я вирішила евакуюватися з Криму — ходити по вулицях було вже дуже небезпечно, а грошей на найманий транспорт і житло не вистачало, Сергій Сєріков знову запропонував нам допомогу і вивіз з Криму через Чонгар. Мене тоді вразила відчайдушність Сергія — в той час в Криму зникали люди і за менші провини, ніж участь в Майдані, дружба з українськими військовими і журналістами. До того ж наші пересування на цій автівці зі стрімом були зафіксовані окупантами не один раз. Сергій не боявся їздити з «журналістами-фашистами», з невідповідностями у техпаспорті, і вмів домовитися про щось з міліціянтами, які зупиняли нас на трасі з будь-якого приводу. Нам казав, щоб не писали про затримання в інтернеті, бо в минулому він працював в міліції, тож менти — брати і він вміє знаходити аргументи щоб їх переконати. Хз, що з того правда — перевірити розповіді «Сірка» змогла лише одого разу — коли зустрілася з його сестрою, яка з подивом дізналася, що я допомагала в інтернеті збирати гроші на її доживання в онкоцентрі та похорон.

Додаю скріншот того посту, за який мені досі соромно перед людьми. Половину свого тодішнього бюджету ми Серьозі віддали. Треба ж було підтримать братуху.

Після знайомства з живою-здоровою сестрою в мене нарешті склався пазл щодо Сергія Сєрікова- людини яка скрізь була, всіх бачила, з усіма може домовитись, має тищу фоток з ким завгодно — і ніхто напевно не знає що то за один. Ще пару разів Сергій набирав мене розповідаючи про хворобу дружини та інші нагальні грошові потреби. Навіть згадка про те, що я бачила його сестру вживих після збору на похорон, його не знітила. Поспілкувавшись з Сергієм деякий час починає здаватися, що він має якийсь психічний розлад — дуже швидко переходить від спокою до збудження і навпаки. Коли ловиш на нелогічності висловів або дій — миттєво закипає, з часом може так само неочікувано охолонути, і продовжити ту саму поведінку, через яку тільки що сварилися. Можливо, саме розлад психіки пояснює його здатність телефонувати людям, які йому в очі висловлюють недовіру, по кілька разів поспіль, благаючи про послуги, тобто застосовувати одну й ту ж непрацюючу тактику по кілька разів? Якийсь час в тому спілкуванні для мене був навіть дослідницький якийсь інтерес. Що він далі придумає? Раптом щось дійсно цікаве?

Дуже скоро після Криму я вже їхала в Бердянськ до Азову, що тільки зароджувався, так що розбиратися з дрібним аферистом було ніколи. А той свій жебрацький пост заховала, як ганебну таємницю.

Наступного разу пан Сєріков активно з’явився в моєму житті у 2017му, коли загинув наш колега Володимир Карагяур. Володя перетинався з нами і Сєріковим в Криму на кілька днів. Раптом «Сірко» почав обривати мій телефон з проханнями вислати його фото з Володимиром, про які ніби то просить Володіна мама. Я відповіла: «Дай мамі мій телефон, я з радістю їй все віддам». Після приблизно п’яти спроб вициганити в мене фото з загиблим, Серіков залишив мене в спокої. Зайве казати, що мама Володі Карагяура після того ніколи до мене не дзвонила.

Нажаль, скандалів з «валантьорами» і «хероями в камуфляжі» за останні роки вже сталося стільки, що ініціювати ще один через події кількарічної давності здавалось недоречним.

Якимсь чином мовчання про ганебні вчинки завжди мало виправдання: в 14-му було некомільфо говорити про аферистів в камфляжі, щоб не кидати тінь на волонтерський і добровольчий рух.. Потім — ніколи, бо війна, і кіно про війну тре робити… А в 17-му вже облом говорити, бо того лайна стало забагато.

Так тривало до останнього тижня, коли раптом побачила цю істоту на сторінках страна.уа, далі на OBOZREVATEL, і тепер з жахом чекаю, що завтра воно віщатиме на Інтері про свої поставки атомної зброї Сенцову особисто в руки.

Тож до інфи про бомбу для Сєнцова додайте собі в нотатник, що навесні 2014 року ця людина з моєю допомогою збирала гроші на похорон власної живої сестри. Далі було про хвору дружину, невідкладні потреби фронту, та нагальна потреба мати власне фото з щойно загиблим журналістом. Додайте до цього абсолютно вільне спілкування з кримськими мєнтами, раптове зникнення і появу в місцях зкупчення політично активних громадян по всій Україні і в Криму, незрозумілі джерела доходу на всі ті роз’їзди, та невідома їхня мета. Можливо — це людина з психічним розладом, можливо — аферист, а може і те і й інше разом. Деякі його мужні вчинки а також незрозумілі «подвиги» маю записані на камеру.

І на майбутнє — це вже собі кажу — не треба соромитися коли тебе хтось обдурив.

Це не ти брехала, а тобі.

Може статися з кожним.

Важливо визнати помилку і попередити інших про небезпеку.

Визнаю.

Попереджаю.

ИСТОЧНИК Лидия Гужва

Подписывайтесь на наши каналы telegram в Тelegram и telegram в Youtube