Два слова про кіно (може і не два, як піде). Власне, мова і не про кіно зовсім. А про його власників, які ніяк не можуть визначитися з розумними вони чи з красивими.

визначитися, кіно, гроші, патриотизм, заробіток, лайно, патріотизм, правовласники

Справа у тому, що кіновиробництво – це перш за все виробництво, зі своїм бюджетом, кошторисами і тому подібними розрахунками. Гарний фільм чи поганий, на нього все одно буде витрачена певна сума. Тому кіно, як і будь який інший продукт має приносити своєму виробникові прибуток. Але наголошую, «прибуток» – це не завжди гроші. Іноді гроші – це лише первинна мета.

І такий продукт, як кіно, цьому чудовий приклад. Недарма саме кінематограф головні пропагандисти минулого століття вважали найкращим інструментом просування своїх ідей. І недарма сьогодні так саме вважає Запорєбрік.

Знаєте, скільки пропагандиського лайна на «кримнашистську» та «новоросійську» тематику назнимали на Росії? Безліч.

Нам до них як до гори рачки. І це зрозуміло, наше Держкіно – дитячий садочок за рівнем фінансування у порівнянні з федеральним агенством з питань кіно Скрєпостану.

Але ось що цікаво. Російське пропагандистське лайно так саме спочатку виходить у кінотеатрах, але як тільки закінчується прокат, з’являється у вільному доступі в інтернеті. Бо ідеї, які пропагуються, мають поширюватися масово, особливо коли ці ідеї – частина державної політики. І тим більш, коли держава за це заплатила.

Наприклад, кінолайно «Крим» вже через тиждень з’явилося в мережі у ліцензійній якості.

А тепер давайте подивимося, як у нас з цим справи. Ще раз кажу, мова йде виключно про кіно, в яке держава Україна в особі Держкомкіно вклала гроші. Тож, а ніяк у нас справи! Якщо не зміг подивитися у кінотеатрі – то все, навіть не мрій побачити.

Я таким чином і досі не бачив «Червоного»!

До речі, і «Червоний» і «Кіборги» профінансовані державою на 50 відсотків. Тож всі, хто брав участь у зйомках, вже своє заробили. То чому не пустити стрічки у вільний доступ?

І тут ми підходимо до власників стрічок, яким тупо хочеться грошей. Ще грошей, і ще грошей. А давайте ще раз у кінотеатрах покажемо? А давайте ще якось заробимо на патріотизмі! Чом ні?!

Пропагування державної політики, кажете? Ага, тримайте мене семеро.

Я цілком розумію і в жодному разі не закликаю до порушення авторських прав. Але чи не здається вам, що фільми, які просувають українськість, українську ідею, український незламний дух, не мають вимірюватися особистим заробітком?

Тим більше, коли такі стрічки вже наполовину оплачені державою!

Сьогодні їду у таксі і водій мені каже: «От було б гарно, якби вони скасували війну». Я питаю «хто?». «Та влада». «Яка?». «Та яка? Українська!» – каже мені водій…

Та звісно «українська влада» має скасувати війну! Хто ж ще, якщо саме так цьому водію сказали у російському, безкоштовному, в кожній дірці наткнутому, у ліцензійної якості викладеному кінолайну «Крим»?!

Ну а ви й далі, шановні правовласники, продовжуйте ховатися за «Доступ закритий на вимогу правовласника». Але хочу нагадати – кожен українець також є правовласником, на 50 відсотків, бо з його податків це фінансування і складається.

ИСТОЧНИК Андрій БУЛҐАРОВ

Подписывайтесь на наши каналы telegram в Тelegram и telegram в Youtube