Цього року поняття «ринок, що розвивається» вийшло з моди, пише у своєму блозі на «Новому часі» викладач Единбурзької бізнес-школи Іван Компан. Взагалі-то, саме слово «розвивається» – чудове. Воно несе в собі величезний позитивний заряд. Перспективи, динаміка, рух уперед.

розвивається, позитив, криза, загроза, ринок, нещастя, борг, долари

Але коли ми говоримо про економіки, що розвиваються, то романтичний флер часто поступається місцем непривабливому реалізмові. Кризи, злидні, невлаштованість. Адже ринки, що розвиваються, – це не тільки могутній Китай, містична Індія або чистенька східна Європа. Це нестабільний Єгипет, авторитарна Росія, Нігерія, яку роз’їдає корупція, та багато інших країн, які взагалі не викликають ніяких романтичних асоціацій. Входимо в цю групу й ми. Може, не за всіма класифікаціями, адже складно порівнювати економіки України та Чехії, але все ж. Шкода тільки, що входимо лише наполовину. Якщо уявити шлях тих, що «розвиваються», у вигляді якоїсь синусоїди з підйомами та спусками, що чергуються, то коли напрямок руху вниз, ми завжди з колективом. Вірність! А ось коли інші рухаються вгору, ми починаємо шукати власний шлях. Дурість!

Ось і зараз настав нам час виявити солідарність і стати пліч-о-пліч з побратимами по нещастю. А нещастя в тому, що глобальні ринки, що розвиваються, переживають кризу. Індекси впевнено знижуються, валюти втрачають вартість, а інвестори рятуються втечею. Тікають, в основному, в США, до економічного зростання. Індекс MSCI Emerging Markets, що відслідковує, як змінюється ситуація на ринках акцій 24 найбільших країн, що розвиваються, падає. Від початку року він втратив близько 12%, а в четвер навіть офіційно заліз у зону «ведмежого» ринку, знизившись на 20% порівняно з піком, досягнутим у січні.

Основна причина нинішньої кризи – величезний, деномінований у доларах борг на тлі зміцнення американської валюти. За різними оцінками, загальний обсяг зовнішнього боргу країн, що розвиваються, за якихось десять років виріс до $6.4 трлн порівняно з $2.8 трлн у 2008 році. Добре, звичайно, усвідомлювати, що не одні ми в борг живемо. Але погано від того, що ми, як ніхто інший, відповідаємо профілю жертви кризи, що насувається, й, найімовірніше, труднощів нам не уникнути.

Першими ластівками, які постраждали від зміцнення американської валюти та поганої звички жити в борг, стали Туреччина й Аргентина. Хоча якщо бути об’єктивним, то ефект від цих країн радше як від димової шашки, ніж від справжньої бомби. Імена відомі, але становлять лише 2% глобальної економіки. А ось те, що за першопрохідцями потягнулися колись успішна Південна Африка, а трохи пізніше Індія та Індонезія, друга і п’ята найбільші економіки в Азії, уже викликає тривогу.

Вартість індонезійської рупії знизилася до рівня далекого 1998 року, коли розгулялася знаменита «азіатська» криза. Інша рупія, але вже індійська, минулого тижня теж досягла історичного мінімуму. І все з тієї ж самої причини – величезний доларовий борг.

Що станеться з ринками, що розвиваються далі, чи станеться «неоазіатска криза» і чи переросте вона в глобальну? Щодо цього існує багато різних думок. Але більшість фахівців сходиться в одному – все залежить від Китаю, де зростання поступово сповільнюється, а зовнішній борг становить половину від усього боргу країн, що розвиваються. І це небезпечно! Ну а якщо криза почнеться в Китаї, що становить 16% глобальної економіки, то вже будьте впевнені, що дістанеться всім.

Але кризи не трапляються в один день, як гучна та швидка весняна гроза, після якої на небі з’являється веселка й починає світити яскраве сонце. Згадана «азіатська» криза почалася восени 1997-го, а розв’язався лише кризою «доткомів» у США 2000-го, коли американський ринок впав майже на 38%, а технологічно орієнтований Nasdaq і того більше, на 74%.

Тож цілком імовірно, що на нас чекають непрості роки, а в України, що зігнулася під тягарем боргів, не так уже й багато можливостей для маневру. А якщо чесно, то їх практично немає.

Золотовалютні резерви вкрай низькі й виходити на ринок із повноцінними інтервенціями НБУ просто не в змозі. Ну, хіба що малими порціями протягом декількох найближчих тижнів, щоб дотягнути до рішення МВФ і раніше терміну не злякати виборця падінням гривні. Але навіть якщо МВФ і дасть кредит, то цих грошей не вистачить, щоб повністю убезпечити гривню. Та й не варто цього робити. Пам’ятайте, скільки десятків мільярдів резервів пустив на вітер Віктор Федорович? А закінчилося чим? Крахом!

Подальше підвищення облікової ставки, яка минулого тижня була встановлена на рівні 18%, теж мало що дасть у країні, де немає ринку капіталу. Аргентина підняла ставку спочатку до 45%, а в серпні відразу до 60%, але не змогла уникнути сумної долі. Протягом року аргентинське песо знецінилося на, страшно сказати, 50%.

Можна, звичайно, нічим не перейматися, почитувати оптимістичні звіти НБУ про інфляцію, що знижується, й покладатися на «теорію сезонності курсу», що набула популярності. Якщо ви в це вірите, тоді, не замислюючись, міняйте всі долари на гривні та кладіть їх в Ощадбанк. Ставки за депозитом вище, ніж офіційна інфляція, тож бути вам у виграші. До того ж, вчинивши так, ви вчините акт найвищого фінансового патріотизму. Може, вас навіть нагородять…

Але не всім же бути героями. Що робити в ситуації, що склалася звичайним громадянам? У довгостроковій перспективі єдиний спосіб уберегтися від подібних криз – це будувати економіку, менш залежну від зовнішнього боргового фінансування. А це значить – залучати прямі іноземні інвестиції та розвивати малий бізнес, що в свою чергу вимагає боротьби з корупцією. Ну й так далі… Ви й самі знаєте всі рецепти, говорити про які вже давно набридло.

Ну, а поки що, в короткостроковій перспективі, зберігайте гроші в доларах, якщо, звичайно, їх маєте.

Подписывайтесь на наши каналы telegram в Тelegram и telegram в Youtube