Народ, який вибрав собі президентом Януковича, готується знову наступити на граблі і проголосувати за Зеленського. Та хочеться вірити, що рейтинги Володимира Зеленського до виборів ще похитнуться…

граблі, вибори, рейтинги, Зеленський, Янукович, Зе

Є на це кілька причин. Наприклад, такі:

По-перше, навряд чи всі його виборці, які в соціальних мережах декларують підтримку цього кандидата, дійдуть до виборчих урн. Одна річ – кепкувати й хизуватися своїм буцімто «антисистемним» вибором, і зовсім інша – взяти паспорт і в неділю замість гульки чи пікніка почимчикувати на виборчу дільницю. Не кажучи вже про те, що в молоді дуже часто місце фактичного проживання й місце реєстрації (прописки) різниться, тож проголосувати буде просто ніяк.

По-друге, із кожним тижнем втрачається ефект «новизни» цього кандидата. Спочатку частині виборців, яким набридли так звані «старі» політики, це було цікаво: людина абсолютно без політичного досвіду, комік, який висміює владу, простий хлопець, який сам веде свій Інстаграм і так далі. Потім, коли «1+1» у новорічну ніч показав привітання Зеленського замість виступу Президента, багатьох це протверезило, адже продемонструвало, що цього кандидата не просто підтримує, а проштовхує власник телеканалу олігарх Ігор Коломойський.

Та поволі цей ефект «новизни» затирається: от Зеленський уже витратив захмарні гроші й завісив усю країну своїми білбордами, як інші політики, повідкривав свої офіси, нагаркав на журналістів, бездарно виступив на телешоу. Те, що було «по приколу» – уже не таке прикольне, стало нудним, а часом і роздратування викликає.

По-третє, для перемоги на виборах справді потрібно мати команду. Не просто групу добре оплачуваних фахівців із медіапросування, а команду однодумців, які вірять у тебе й готові заради тебе піти на ризики. Замало відкрити дорогі й сучасні офіси в обласних центрах, треба мати членів дільничних комісій і спостерігачів у віддалених провінційних селах, де часто навіть мобільний зв’язок не ловить. Вибори слід не просто виграти – перемогу ще й треба вміти відстояти. А без команди це неможливо.

Окрім того, значна частина виборців ще серйозно не думали про голосування. Вони готові віддати свій голос за Зеленського гіпотетично, не аналізуючи ризиків і наслідків. Та щойно поставити їм кілька серйозних питань, починають вагатися.

Наприклад, позаминулого тижня мені довелося в одній справі зайти у військовий комісаріат. Чекаючи в черзі, я розговорився із працівником військоммату. Ясна річ, мова зайшла про політику й президентські вибори. Працівник військоммату (до речі, щоб заперечити стереотип про молодь, скажу, що був то юрист-пенсіонер) повідомив мені, що йому вже всі набридли, тому він голосуватиме за когось нового. А конкретніше кажучи – за Володимира Зеленського.

Тоді я спитав у нього: «Ви працюєте у військовому комісаріаті, набираєте молодих хлопців в армію, рекрутуєте бійців для фронту. Ви можете собі уявити, як ці юні хлопці приймають присягу і йдуть помирати за Україну? Виконуючи накази Головнокомандувача Зеленського, який жартував, що Україна – це героїня німецького фільму, що готова «приймати» з усіх боків?»

Після такого простого й конкретного запитання мій співрозмовник знітився й почав переглядати свою позицію. Мовляв, ну так, але хочеться змін, треба ще подумати, усе зважити, ще є час.

Так ось, я теж сподіваюся, що українці за три тижні ще усвідомлять, що вибори в країні, яка веде війну – це не «по приколу». Та й у будь-якій країні це не жарти, адже від цього залежить наше майбутнє на наступні п’ять років. Купуючи додому тостер, люди вибирають надійний і якісний, не просто яскравий, а ще й такий, щоб не замкнув електрику й не спалив усю хату. Чому ж тоді для своєї держави вони готові на п’ять років найняти менеджера, який цю хату може не просто спалити, а ще й програти комусь у карти?

Тож хочеться вірити, що мої співвітчизники й справді все ще зважать, подумають і зроблять усвідомлений, відповідальний і мудрий вибір.

Інакше нашій країні може бути капець.

Точніше кажучи – ЗЕ енд.
Подписывайтесь на наши каналы telegram в Тelegram и telegram в Youtube